21 листопада світ відзначає День Гідності
У філософській думці питання про людину нерозривно пов'язане з проблемою питання про людську гідність. Чи будь-яка людина гідна називатися людиною в справжньому сенсі свого значення? Що має означати вислів людської гідності? Чому люди живуть життям, що не достойне справжнього людського буття і що необхідно зробити, щоб людина узгоджувала своє життя відповідно до ідеалів, які стверджують честь і гідність людської особистості?
Головними рекомендаціями мандрівного філософа XVIII ст. щодо вибору гідного життєвого шляху і досягнення особистого щастя є самопізнання і богопізнання, які по суті ідентичні. Адже людина, що керується принципом „пізнай себе”, на думку філософа, приходить до Бога.
Розвиваючи ці ідеї, мислитель вперше в українській освіті наголосив на тому, що основою правильного, відповідного природі (це „найкращий учитель”) розвитку особистості, який веде до щасливого життя, повинні бути схильності, здібності та обдарування людини.
Таким чином, бути гідною людиною означає життєву спрямованість особистості на внутрішньо-духовне вдосконалення. Духовна робота людини над самою собою припускає критичне самопізнання. «Пізнай же себе, — закликає Г. С. Сковорода вустами Квадрата (героя філософського трактату «Симфонія, названа книгою Асхань, про пізнання самого себе»). — Розділи між добром і злом, між корисним і добрим, підлим і злим...».
У вірші «Всякому місту – звичай і права» письменник виступає проти соціальної несправедливості, існуючої бюрократичної системи, що принижує людську гідність:
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на людський манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Силою слова автор виступав проти таких негативних рис характеру, як підлабузництво, прислужництво, безпринципність, самозбереження ціною життя інших. На переконання автора, гідною людиною може вважатися лише та, у кого «совість, як чистий кришталь».
Чи не залишаються актуальними ці настанови у наш час?
