Про життєпис Сковороди

   Дещо про життя мандрівного українського любомудра

  Майже  200 років дата народження Григорія Сковороди була невідома. Допоки у листах письменника не знайшли згадку про день народження  - 22 листопада (за новим стилем- 3 грудня).
  Народився 1722 року  у с. Чорнухи Лубенської округи. Григорій був другим сином у сім'ї козака Савки та його дружини Пелагеї. Сім'я мала звичайний міщанський статок, але відзначалась у своєму колі чесністю, правдивістю, гостинністю, набожністю, миролюбним сусідством.
   Їхній син Григорій по сьомому році від народження був примітний схильністю до богошанування, музичною обдарованістю, охотою до наук і твердістю духу.



                                         Музей-садиба Григорія Сковороди

  Більше про життя мислителя можна дізнатися у підручнику - с.83-88, Вікіпедія, сайт про Сковороду, проект "Великі українці. Григорій Сковорода", переглянувши відео на сторінці відеоматеріали. 

Завдання.
Перегляньте відео з проекту Великі українці. Григорій Сковорода і проаналізуйте, які міфи про філософа спростовано у фільмі.

Виконайте інтерактивну вправу "Стрічка часу", що  дасть можливість перевірити ваші знання про події з життя Григорія Сковороди. 

Григорій Савич  як людина

 Прочитайте уривок з книги Михайла Ковалинського "Життя Григорія Сковороди" і створіть асоціативне гроно про Сковороду як особистість (запишіть у зошит з літератури). При бажанні можете скористатись сервісом WordArt для створення "хмарки слів".

 Про стиль його життя з харківського періоду його близький друг і перший біограф Михайло Ковалинський писав: "Він (Сковорода) одягався пристойно, але просто; його їжа складалася із зілля, плодів і молочних приправ, а вживав він її ввечері після заходу сонця; м'яса і риби не їв не з марновірства, а за своєю внутрішньою схильністю; для сну виділяв зі свого часу не більше чотирьох годин на добу; вставав до зорі й , коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто прогулятись на свіжому повітрі й у садах; повсякчас веселий, бадьорий, легкий, рухливийй, стриманий, цнотливий, усім задоволений, благодушний, найнижчий перед усіма, охочий до слова там, де не змушений був говорити; схильний з усього виводити повчання; поштивий до людей усякого стану; відвідував недужих, утішав смутних, ділив останнє з бідняками, обирав і любив друзів за їхнім серцем; мав набожність без марновірства, ученість без величання, чемність без лестощів".

"Світ ловив мене, та не піймав"

 Слобода Іванівка поміщика Ковалівського - ось та місцина, де Сковорода жив якийсь час і куди приїхав  у вересні 1794 року скінчити свій шлях. Хвороби, викликані старістю, погодою, втомою від дороги, наближали його до кінця. Проживши тут понад місяць, майже завжди ще на ногах, він не раз благодушно казав: "Бадьорий дух, але немічне тіло". Поміщик, бачачи крайню знемогу, запропонував йому деякі обряди для приготування до смерті. Він же відповів, як апостол Павло законистим іудеям (Послання до римлян, гл.3, в.28): "Отож, ми визнаємо, що людина виправдується  вірою, - без дії Закону". Але, маючи на думці совість слабких, неміч віруючих і християнську любов,  виконав усе згідно з обрядом і помер  на світанку 29 жовтня 1794 року. 
   Перед кончиною заповів поховати його на пагорбі біля гаю та току й написати ось такі, складені ним самим, слова: "Світ ловив мене, та не піймав".

Могила Сковороди

Нагробний напис Григорію Савичу Сковороді, спочилому в Бозі 29 жовтня 1794року:
          
                                          Ревнитель істини, духовний богочтець,
                                            І словом , і умом, і справами мудрець;

Любитель простоти і від марнот свободи,

Вдоволений життям, чия любов тверда,

Досяг вершин наук, пізнавши дух природи,

Достойний для сердець зразок  - Сковорода.

   Останніх двадцять п’ять років свого життя Г.Сковорода присвятив мандрівній філософії, «странствованіям» рідною Слобожанщиною. Це був період створення «Саду божественних пісень», «Байок харківських», знаменитих діалогів «Наркіс», «Кільце», «Абетка світу», «Вдячний Еродій». Сьогодні цілком справедливо саме цей відтинок життя українського мудреця викликає найбільше зацікавлення — його називають втіленням абсолютної свободи, досягненням гармонії з природою, ідеалом поєднання ідей і життєвої практики.