15 лайфхаків від Григорія Сковороди, як мудро прожити життя

M-Ukraine відібрав цитати найвідомішого укаїнського мудреця і філософа Григорія Савича Сковороди, які актуальні завжди і можуть бути корисними нашим читачам кожен день.

• Якщо любиш прибуток, шукай його пристойним шляхом. Тисяча на те перед тобою благословенних ремесел. 
• У істини проста мова. 
• Найголовніша з усіх згубних пристрастей є заздрість – мати інших пристрастей та беззаконь. 
• Уникай людей, які, бачачи твої вади і недоліки, виправдовують їх або навіть схвалюють. Такі люди або підлабузники, або боягузи, або просто дурні. Від них не чекай допомоги ні в якій біді чи нещасті. 
• Краще в одного розумного і добродушного бути в любові і повазі, ніж у тисячі дурнів.
• Ми повинні бути вдячні Богові, що він створив світ так, що все просте – правда, а все хибне – неправда. 
• Ні про що не турбуватися – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це рух. 
• Не все те отрута, що неприємне на смак. 
• О, якби ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках! 
• Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні. 
• Що полюбив, в те й перетворився. 
• Хіба може говорити про біле той, кому невідомо, що таке чорне? 
• Ніхто не може вбити в собі зло, поки спершу не зрозуміє, що таке зло, а що добро. А не пізнавши цього усередині себе, як можна пізнати і вигнати його в інших.
• Нам недобре від того, що ми знаємо багато зайвого, а не знаємо найпотрібнішого: самих себе. Не знаємо того, хто живе в нас. 
• Якби ми знали і пам’ятали те, що живе в кожному з нас, то життя наше було б зовсім інше. 

Джерело: http://prolviv.com/blog/2017/12/02/15-laifkhakiv-vid-hryhoriia-skovorody-iak-mudro-prozhyty-zhyttia/
© prolviv.com

21 листопада світ відзначає День Гідності

   У філософській думці питання про людину нерозривно пов'язане з проблемою питання про людську гідність. Чи будь-яка людина гідна називатися людиною в справжньому сенсі свого значення? Що має означати вислів людської гідності? Чому люди живуть життям, що не достойне справжнього людського буття і що необхідно зробити, щоб людина узгоджувала своє життя відповідно до ідеалів, які стверджують честь і гідність людської особистості? 

 А чи цікаво вам дізнатися, що писав про гідність людини любомудр Григорій Сковорода?

   Головними рекомендаціями мандрівного філософа XVIII ст. щодо вибору гідного життєвого шляху і досягнення особистого щастя є самопізнання і богопізнання, які по суті ідентичні. Адже людина, що керується принципом „пізнай себе”, на думку філософа, приходить до Бога. 

   Розвиваючи ці ідеї, мислитель вперше в українській освіті наголосив на тому, що основою правильного, відповідного природі (це „найкращий учитель”) розвитку особистості, який веде до щасливого життя, повинні бути схильності, здібності та обдарування людини. 

 Таким чином, бути гідною людиною означає життєву спрямованість особистості на внутрішньо-духовне вдосконалення. Духовна робота людини над самою собою припускає критичне самопізнання. «Пізнай же себе, — закликає Г. С. Сковорода вустами  Квадрата (героя філософського трактату «Симфонія, названа книгою Асхань, про пізнання самого себе»). — Розділи між добром і злом, між корисним і добрим, підлим і злим...».

  У вірші «Всякому місту – звичай і права» письменник виступає проти соціальної несправедливості, існуючої бюрократичної системи, що принижує людську гідність:

Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на людський манір,

Інший гендлює, візьми перевір!

 Силою слова автор виступав проти таких негативних рис характеру, як  підлабузництво, прислужництво, безпринципність, самозбереження ціною життя інших. На переконання автора, гідною людиною може вважатися  лише та, у кого «совість, як чистий кришталь».

  Чи не залишаються актуальними ці настанови у наш час?

     Участь у радіодиктанті - це акція,  яка єднає

 9 листопада,  у День української писемності та мови, відбудеться  XVII Всеукраїнський радіодиктант Національної єдності, який, за задумом організаторів, цьогоріч проходитиме у форматі міжнародного флешмобу.
  "Радіодиктант упродовж 17 років дуже суттєво змінювався, і від статусу перевірити, чи грамотно я пишу, ми на сьогодні дійшли до статусу величезного масового міжнародного флешмобу", - заявила  на прес-конференції координатор акції, ведуча спецпроекту "XVII Радіодиктант національної єдності" Аліна Акуленко.
   Українське радіо запрошує усіх охочих не лише долучитися до написання, а й створити власний осередок диктанту - зібратися родиною, колективом чи з групою друзів, адже мета акції - не перевірка грамотності, а єднання.
   Радіодиктант звучатиме на Першому каналі Українського радіо о 12 год., він традиційно складатиметься з близько 150 слів, а  читатиме його доцент Київського унівесритету імені Б.Грінченка мовознавець Олександр Авраменко.
  Диктант треба надіслати на адресу Українського радіо: Київ-1, Хрещатик, 26. Перевірятимуться лише роботи, надіслані 9 і 10 листопада, а ті, хто напише диктант без помилок, будуть відзначені символічними призами.

     Книга, що надихнула на створення блогу і подарувала йому назву

   Цьогоріч, за вагомий особистий внесок у розвиток видавничої справи, популяризацію української книги та з нагоди 24-го Міжнародного книжкового форуму видавців у Львові диплом міського голови  Андрія Садового отримало видавництво «Дух і літера» за підготовку до друку видання Леоніда Ушкалова «Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди».
 Ця книга  на 24-му Міжнародному книжковому форумі видавців у Львові перемогла й у номінації “Біографія” .

   Григорій Сковорода живе в народній пам’яті як легендарний образ: Божий чоловік, мандрівний філософ із торбинкою з Біблією за плечима –  оце, здебільшого, і все. І не тільки тому, що мова його творів складна для розуміння. Щоб пізнати Сковороду, потрібно зайти на ту територію, на якій він жив насправді. І йдеться не лише про контекст епохи та всіх прочитаних ним книг. Це територія живого, діяльного людського серця. Власне, у цей простір філософ і кличе всім своїм життям: «Ти ще не блаженний, якщо поза собою шукаєш благ. Збери свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе колодязь тієї води, яка зросить і твій дім, і сусідські».
Книжка Леоніда Ушкалова надихає на таке наближення, вона підводить читача до філософа і надає ключі пізнання, залишивши з ним наодинці: мені, скажімо, після завершення біографії запраглося саме такого спілкування – вчитатися глибше у першоджерела.

Марія Литвин

З рецензії на книгу "Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди" 

Джерело

                                         Уявний діалог з мислителем

Пропоную вам прочитати  статтю "Бути щасливим - це пізнати себе", побудовану у формі уявного діалогу із Григорієм Сковородою. Вона допоможе вам краще зрозуміти окремі питання філософії мислителя. Бажаю приємного і корисного читання.

 

  Двадцять п'ять років мандрував дорогами України незвичайний подорожній.
  За способом життя — чернець без ряси, мандрівник, самітник.
  За способом мислення — філософ, богослов, містик, єретик.
  За способом діяння — учитель, письменник, проповідник, «мандрівний університет». Великий оригінальний чоловік.

Сковорода

Піти, піти без цілі і мети…

Вбирати в себе вітер і простори,

І ліс, і лан,і небо неозоре.

Душі лише співать: “ Цвіти, цвіти!”

Аж власний світ у ній почне рости,

В якому будуть теж сонця і зорі,

І тихі води, чисті і прозорі.

Прекрасний шлях ясної самоти.

Іти у сніг, і вітер, в дощ, і хугу,

Бо, може, це нам вічний заповіт,

Оці мандрівки дальні і безкраї,

І, може, іншого шляху немає,

Щоб з хаосу душі створити світ. 

                                Юрій  Клен

                        Незвичний Сковорода у новій книзі

СКОВОРОДА. Найкраще

Уявімо собі фільм, в якому Григорій Сковорода раптом опиняється в наших часах – скажімо, просто посеред платформи на якійсь зі станцій київського метра. Наприклад, в один із таких днів, як і сьогодні, коли я пишу ці рядки: середина липня. Отож, біля колони з холодного каменю, з якої б’є в очі яскрава реклама чіпсів, самотньо стоїть людина, чий “лук” нікого не дивує. Ніхто на нього не озирається, не фотографує, не чіпляється з питаннями. Адже стоїть собі чоловік зі стильною короткою стрижкою, у зручному й недешевому льняному одязі, через плече перекинута полотняна крафтова торба. Кожен би подумав про такого: гіпстер! Із тих, що сортують сміття, п’ють кольорові смузі, мають тисячі підписників в інстаґрамі, заробляють фрілансом і за кожної нагоди вирушають у закордонні мандри. Зізнаюся негайно: у школі вчителям укрліту так і не вдалося зацікавити мене Сковородою, хоч вони й змусили завчити напам’ять його вірш про свободу; в університеті викладачі взагалі зробили його образ нудним і архаїчним; ба навіть привабливий портрет нашого філософа з 500-гривневої купюри не змусив мене стати шанувальником Григорія Савича. Вперше щось на кшталт живої цікавості зблиснуло аж три роки тому, коли після пишної дегустації я прогулювався вуличками угорського Токаю. Побачивши на церкві меморіальну дошку Сковороді (тут він був півчим), я подумав: “А таки ж недурний був чоловік! Знав, де краще філософствувати. Після літри токайського кожен мимоволі починає мислити трактатами”. 

Вегетаріанець, вільнодумець і недовчений студент (адже формальну освіту так і не закінчив, знову привіт сучасному тренду!), експериментатор у віршуванні, харизматичний викладач (нині б такого назвали коучем чи тренером), емоційний педагог, який міг учня назвати “свинською головою”, неформал, який так і не підлаштувався під “нормальне” рутинне життя, співак, що роками виспівував оперні арії при царському дворі, русофоб, давінчіанець, що спав чотири години на добу, пішохід, пастух і легенда, ‒ так могла б виглядати біографічна довідка про Сковороду в шкільній хрестоматії (Андрій Любка). Джерело